К.е.н. Танклевська Н.С.

Херсонський державний аграрний університет

Основні аспекти регіонального фінансового планування

 

На сьогодні основним важелем забезпечення ефективності регіональної фінансової політики є вдосконалення механізму фінансового планування. Фінансове планування є елементом управління фінансами, діяльністю по формуванню і використанню грошових фондів регіону.  Фінансове планування передбачає розробку системи заходів щодо забезпечення регіону необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності їх фінансової діяльності. Основними принципами фінансового планування є: наукова обґрунтованість, застосування економіко-математичних методів, багатогранність розрахунків, які є оптимально підібраними із врахуванням особливих регіональних факторів економічності та необхідності. Фінансове планування відбувається у три етапи6 аналіз виконання фінансового плану за попередній рік; складання розрахунків доходів і видатків на певний період часу; збалансування доходів і видатків.

При фінансовому плануванні використовують такі методи як коефіцієнтний, нормативний, а також балансовий (основний) метод, головною вимогою якого є наявність ув’язки усіх розділів фінансового плану.

У процесі регіонального фінансового планування й прогнозування визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в регіоні в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, які перебувають у розпорядженні підприємницьких структур і населення.

Об’єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом – різні види фінансових планів і прогнозів.

Регіональний фінансовий план  - це план формування і використання фінансових ресурсів в окремому регіоні. Регіональний фінансовий план має форму балансу, тобто прибуткові і видаткові розділи. Фінансовий план тільки тоді має практичне значення, коли існує збалансованість прибуткової і видаткової частини. Тому фінансовий баланс і фінансовий план – поняття тотожні.

За тривалістю дії розрізняють такі регіональні фінансові плани, як: перспективні фінансові плани; поточні (складаються на один рік); оперативні (складаються на квартал, місяць).

Діяльність, пов’язана зі складанням кожного фінансового плану, передбачає виконання певних видів робіт із використанням відповідних методів, а саме: нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового і методу економіко-математичного моделювання. Нормативний метод полягає в тому, що під час розрахунку фінансових показників за основу беруться фінансові норми і нормативи. Нормативний метод буде ефективним за умови, що норми і нормативи відповідають таким вимогам: вони мають бути науково обґрунтованими; прогресивними (тобто орієнтованими на кращий досвід); тривалої дії; стабільними. Розрахунково-аналітичний метод фінансового планування ґрунтується на фактичних показниках фінансової діяльності регіону у попередні звітні періоди. На основі аналізу фінансових показників за минулі роки і період, що передував перед плановому року, встановлюється вихідна база планування. Потім визначаються фактори, які можуть вплинути на фінансову діяльність у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їх впливу. На основі базових показників, а також коефіцієнтів, що характеризують зміни умов діяльності, розраховуються фінансові показники на плановий період. Це досить трудомісткий метод і потребує значної аналітичної роботи, проте на сьогодні його застосування є найреальнішим. Балансовий метод у фінансовому плануванні передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття та ув'язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, унаслідок чого досягається збалансованість плану. Досить перспективним є метод економіко-математичного моделювання. Ґрунтується він на розробленні математичної моделі фінансової діяльності регіону в плановому періоді. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і знаходити оптимальні рішення.

Бюджети - фінансові плани на рівні окремих територіальних підрозділів країни, завжди мають дві частини - дохідну і видаткову. Дохідна частина включає надходження податків і обов'язкових зборів, неподаткові платежі. У видатковій частині вказуються напрямки витрачання бюджетних коштів, які визначаються бюджетною політикою, а також чинним порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.

Баланс фінансових ресурсів і витрат регіону складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в усіх секторах, напрямків їх використання, збалансування доходів і витрат регіону. Крім того, за допомогою цього фінансового плану перевіряється обґрунтованість розрахунків показників обласного бюджету, платіжного балансу, балансу доходів і витрат населення, встановлюються можливості фінансового забезпечення показників прогнозу економічного і соціального розвитку регіону.

Баланс фінансових ресурсів - це фінансова програма прогнозу економічного і соціального розвитку регіону. Обласний бюджет конкретизує цю програму в адресному, територіальному, галузевому розрізах.

Баланс фінансових ресурсів і витрат території - це документ, який відображає створення й використання фінансових ресурсів у межах даного адміністративно-територіального утворення. Основне завдання балансу полягає в тому, щоб відобразити: весь обсяг фінансових ресурсів, які створюються й використовуються на відповідній території, у всіх секторах економіки незалежно від підпорядкування, відомчої належності господарських суб'єктів; обсяг фінансових ресурсів, що акумулюються й перерозподіляються бюджетом даного територіального утворення; взаємовідносини бюджету території з бюджетами вищого рівня.

Фінансове планування є функціональним елементом управлінської діяльності. Управління регіональними фінансами - це процес управління формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рівні регіонів, підприємницьких структур, інших господарських об'єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові операції, за допомогою специфічних прийомів і методів. При цьому виділяють об'єкти і суб'єкти управління. Об'єктом виступають централізовані і де­централізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансової системи. Суб'єкти управління – органи місцевого самоврядування та виконавчої влади, фінансові служби підприємств, організацій тощо.

Отже, ефективність фінансового планування безпосередньо впливає на рівень соціально-економічного розвитку регіону. Будь-яка регіональна політика без її обґрунтування у фінансових планах не може бути успішно реалізована. При цьому, жодний варіант фінансового плану не може бути оптимальним, якщо він не забезпечує реалізацію відповідних завдань регіональної фінансової політики.

 

Література

 

1. Карпінський Б.А., Герасименко О.В. Фінансова система . – Навч. посібник. – Київ: „ЦНЛ”, 2003. – 184 с.

2. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. – Київ: „Знання”, 1999.

3. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К.: ЦНЛ, 2004. – 312 с.

4. Федосов В., Опарін В, Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями. – К. – 2002.